Отроків. Перлина Миньковецької держави
Після заміток
про червневі веловилазки диким півднем Хмельниччини (до водоспаду Бурбун і в
долину Ушиці) настав час розповісти про Отроків, у якому наша група в ті дні
базувалася. Це одне з найяскравіших сіл Поділля, і притому наглухо нікому не
відоме.
1.
2. Найбільшого
розквіту село набуло за пана Ігнатія Сцибор-Мархоцького, що в кінці 18 ст. на
своїх землях умудрився створити власну Миньковецьку державу. Поговорити про
цього чудного і прогресивного на свій час пана у мене ще буде привід. Поки
скажу тільки, що він звів для себе чотири резиденції під кожну пору року, в
Отрокові була літня, вона ж єдина і вціліла.
3. У радянські
часи палац-замок побував усім чим завгодно, від школи для дітей із розумовими
вадами до свинарника. Зрештою, ці збіги обставин допомогли йому вистояти хоч
якось. У 2008 році на аукціоні його викупив у сільради за 40 тис. гривень
історик та меценат Ігор Скальський. З тих пір він поступово облаштовує тут
центр зеленого туризму та організовує щорічний фестиваль «Отроків». Хоча роботи
ще очевидно багато, об’єм зробленого також вражає і викликає повагу. Шкода, що
таких людей на всю країну одиниці.
4. А так
виглядав замок колись.
5. Нині все
скромніше. Задній двір:
6. На додачу,
пощастило це все побачити чи не в найкращий час року, у зелені та квітах.
7.
8. Всередині є
трохи старовинних меблів:
9.
10.
11. На те все
згори позирає дух пана Ігнатія. В ніч нашого перебування над Отроковом
пронеслась сильна гроза з вітром, що додавало особливої епічності факту
знаходження в 200-літньому палаці.
12. Стелі
також автентичні:
13.
14. Загалом
палац закритий зазвичай, як я зрозумів, для розміщення треба домовлятись
попередньо. Всередині облаштований нічліг по типу хостелу, по два ліжка у
прохідних кімнатах та спільні санвузли. Мені дісталось гламурне леопардове ложе
15. Також слід
відзначити лояльність працівників, починаючи від сторожів, а особливо кухарів,
що змогли нагодувати нашу ораву смачно і на відбій. Їхнім дітям, що цілі дні
проводять у такому селі, можна тільки позаздрити, але доросле їх життя навряд вийде
легким.
16. Це, певно,
був флігель.
17. Всередині
якого можна знайти карету.
18. А через
непримітну хвіртку біля нього вийти на один із кращих ракурсів замку.
19. У вежу теж
зазирнув.
20.
21. З
протилежної сторони від замку знаходиться форум, величезна арена, де
Сцибор-Мархоцький влаштовував різні заходи, наприклад, свято богині Церери,
по-нашому обжинки.
22.
23. Від форуму
непогано збереглися стіни по периметру і пару кутових веж. Одним ранком
прогулявся навкруги.
24. Звичайні
сарайчики тут складені із такого ж каменю, ніби міні-фортеці.
25.
26. «1934»
викликає питання, виглядає воно відчутно старішим.
27. Головна
брама форуму:
28. Всередині
зараз просто порожнеча і буйство зелені.
29.
30. Часом з
видами ген далеко. Хай і несправжній, замок мав розташовуватись на узвишші.
31. За форумом
можна пройти до Тріумфальної арки.
32. І там
також все стелилось буквально килимами квітів.
33.
34.
35. Сама арка
була в’їздом до панської резиденції із заходу.
36. Зараз
важко уявити, що тут могла проходити дорога, якою до палацу підіймалися кінні
екіпажі. Нині вона являє собою закручену стежку через ліс, що з неї починався
наш екстремальний заїзд першого дня.
37. У лісі
можна знайти два гроти, також залишені у спадок від Мархоцького. Заховані вони
добре, і перепади висоти там пристойні, не уявляю, як шукав би їх без знаючих
провідників.
38. У першій,
ймовірно, свого часу також розташовувався скельний монастир.
39.
40.
41. Друга
узагалі десь високо і запам’яталась надзвичайною вологістю, що аж маленькими
сталактитами поросла.
42. Іще одне
знакове місце в Отрокові – старовинний цвинтар на в’їзді зі сторони Тимкова.
43.
44. Тут,
кажуть, похована дівчина-ворожка, яку вкусила змія.
45. Уквітчане
і в теплі літнього дня, кладовище зовсім не сприймалося як місце скорботи.
Швидше, іще одна точна на земній кулі, де можна буквально доторкнутися до
вічності. Як і у всьому Отрокові загалом.
46.
Комментировать
По материалам: http://blog.i.ua/user/3593109/2345627/